В России и СНГ
Подорож із Сибіру в Крим
Сьогодні цей ласий шматочок землі належить незалежній Україні, що, втім, анітрохи не заважає мільйонам відпочиваючих насолоджуватися дарунками цієї благодатної землі.
Наша скромна делегація з далекого Сибіру в складі Равшана Темурова, керівника духовного управління мусульман Кемеровської області, і Салавата Кучумова, керівника Кемеровської регіональної громадської організації «Здорове життя» і, власне, автора цих рядків, в першу чергу цікавилася життям мусульманської громади Криму. Але перед тим як почати ділитися своїми враженнями про життя місцевих мусульман, дозволимо собі зробити невеликий історичний відступ.
До приєднання цих земель наприкінці 18 століття до Росії на їхній території розташовувалося Кримське ханство. От як описує його німецький дослідник і мандрівник Тунманн у своїй книзі «Кримське ханство» (переклад з німецького видання 1784 р. Н.Л. Эрнста и С.Л.Белявского):
«Крымский хан со времени заключения Кючук-Кайнарджийского мира* 10/21 июля 1774г. владеет как независимым государством рядом обширных стран как на европейской, так и на азиатской стороне** Черного и Азовского морей. Основную ее область составляет Крымский полуостров, где хан обыкновенно имеет свою резиденцию (м. Бахчисарай – від автора). Эта область по своему благоприятному положению, своей большой населенности, по своей обработанности, производимым в ней продуктам, многочисленности городов и культуре своих жителей является более важной, чем все другие владения хана. В Европе, кроме того, ему принадлежат: Восточный Ногай между р. Бердой и Днепром, Едисан, или Западный Ногай, между Бугом и Днестром и большая часть Бесарабии, или Буджака, между Днестром и Дунаем. В Азии он владеет Кубанью по обе стороны реки Кубани». За словами того ж автора основну частину жителів становлять кримські татари, які сповідують іслам. Вони добропорядні, чесні, надзвичайно гостинні до всіх незалежно від віросповідання. Християнам та іудеям вони надають багато релігійних свобод.
Після завоювання цих земель Катериною II почалося поступове витиснення мусульман із Криму, що закінчилося повною депортацією кримсько-татарського народу в 1944 році. Якщо до приєднання до Росії на півострові знаходилося близько 1530 мечетей і десятки медресе, то до 1917 року залишилося 729 мечетей, а після депортації влади робили все можливе, щоб не залишилося й слідів мусульманської присутності в Криму. Дивом залишився тільки ханський палац у Бахчисараї, що був перетворений на музейний комплекс. Лише на початку 1990-х років, після тривалої боротьби за свої національні права почалася репатріація кримських татар до Криму. Сьогодні в Криму налічується більше 240 тис. татар. Загальне ж населення Криму на 1 червня 2007 р. становить, за даними «Кримської газети» за 9.08.07 р. № 142, 1 млн. 971 700 чоловік. Крим, як і Україна в цілому, переживає демографічну кризу: населення продовжує скорочуватися, дітей стає все менше, старих все більше. На тлі цього демографічного спаду мусульманське населення Криму може зіграти важливу роль у рішенні цієї проблеми.
Мусульманське відродження в Криму почалося в 1989 році. Першим його подвижником був Сейт-Джаліль Ібрагімов. В 1991 році відновлюється Духовне управління мусульман Криму, першим керівником якого став Ібрагімов і залишався ним до 1996 року. Він вів незалежну політику у відносинах з Меджлісом кримсько-татарського народу. В цей час муфтій Криму Хаджі Емралі Аблаєв працює разом з Меджлісом. Крім муфтіяту на півострові працюють і інші організації. Відкрито офіс у Сімферополі Міжобласної асоціації громадських організацій «Арраід», яка проводить роботу з усіма шарами населення Криму. Проводяться дитячі табори, семінари, організуються курси як з ісламу, так і з вивчення мов, відкритий інтернет-клуб і працюють тренажерні зали. В одному з будинків планується відкрити мечеть та дошкільний заклад для малят.
На зорі мусульманського відродження в єдиній центральній мечеті міста Сімферополя збиралося до 10 чоловік. Сьогодні в цьому місті крім соборної мечеті, існує близько 9 квартальних мечетей, які повністю заповнюються на п'ятничну молитву. Мечеті є й в інших містах півострова, таких як Алушта і Ялта. Наприклад, у Ялті повернуто мусульманам будівлю колишнього медресе, побудованого в 19 столітті. А мусульманська громада «Алушта» випускає з 2005 року всекримську громадсько-політичну газету «Відродження».
Подорож із Сибіру в Крим
Кримським татарам, що повертаються на свою історичну батьківщину, доводиться буквально відвойовувати землі для компактного проживання. Влади всіляко перешкоджають виділенню землі, що приводить до самозахоплень з боку кримських татар. Особливо помітні «самозахоплення» в глибині материка. Як пише сайт кримської молоді Aq.Media: «Боротьба кримської влади з поселеннями кримських татар починає набувати силового характеру. Представники кримських татар - учасники «галявин протесту» - заявили про те, що в м. Судаку під час примусового зносу будов правоохоронці побили і затримали декількох пікетників, протестуючих проти зносу будинків.
Очевидець інциденту Назім Сафаров повідомив про те, що знос будов проводився під наглядом міліції і внутрішніх військ. Бульдозером були зруйновані кілька маленьких будиночків, потім приступили до зносу будинку літнього кримського татарина. «Бульдозерист вийшов з бульдозера, сказав, що не буде зносити цей будинок. Тоді в бульдозер сіли двоє представників правоохоронних органів і почали знос будинку», - заявив Сафаров. Після цього, за його даними, виникла бійка, «міліціонери побили і затримали» декількох кримськотатарських пікетників, у тому числі й хазяїна будинку.
Нагадаємо, що рано вранці 24 липня більше 200 міліціонерів брали участь в операції зі зносу селища Нижньої Доліни, жителів якої правоохоронці вважають «самозагарбниками». За словами начальника Центру громадських зв'язків кримського головкому міліції Олександра Домбровського, в такий спосіб Державна виконавча служба виконала рішення суду про звільнення самовільно зайнятої ділянки. За словами Домбровського, ділянка площею близько 0,6 га раніше була виділена міськрадою Судака під будівництво спортмайданчика, однак його зайняли кримські татари, які звели тут 10 кам'яних будинків. 4 липня 2007 року мала місце перша спроба звільнення території, однак вона виявилася невдалою. Самі жителі селища повідомляють, що знають про плани зведення «будмайданчика». За їхніми словами, насправді мова йде про величезний аквапарк. Після цього, 13 липня 2007 року в Судаку пройшли масові хвилювання, які закінчилися розгоном пікетників і зіткненнями з міліцією. Відзначимо, що колишній начальник кримської міліції, нині постійний представник президента України в Криму, Володимир Хоменко категорично виступав проти силового зносу самозахоплень».
На сьогоднішній день мусульманам вдалося повернути «Ханський палац» в історичному комплексі та ханську мечеть в Бахчисараї, що збереглася в первозданному вигляді з часів Кримського ханства. В ній проводяться п'ятничні намази...
На дорозі між Бахчисараєм і Чіфут-Кале розташоване невеличке кафе - «Караван сарай - «Салачик». Раніше його хазяї торгували спиртним, думаючи, як і багато торговців, що без алкогольних напоїв вони не зможуть вести свій бізнес у курортній зоні. Однак, ставши щирими мусульманами, вони вилили весь спиртовмісний товар і зробили своє кафе безалкогольним. Сьогодні цей заклад користується великою популярністю серед іноземців за свій неповторний національний колорит, недороге і смачне меню. Якщо хто буде в цих краях, радимо відвідати - не пошкодуєте.
Втішно, що цього року національне свято сабантуй, проведене Кримською республіканською асоціацією татар Поволжя «Идель», пройшов без спиртного, а його лідер відвідує п'ятничні намази.
Перетнувши Керченську протоку на поромі, ми попадаємо на Кубань на Таманський півострів. У хазарський період він одержав назву Томаторхан (Таматарха), з чого росіяни зробили Тьмутаракань.
В часи Османської держави турки побудували тут досить потужну фортецю під назвою Хункала. Вона знаходилася на березі моря в центрі сучасної Тамані. Фортеця була оточена могутньою кам'яною стіною з вежами. Дві цитаделі розміщувалися в протилежних кутах. В центрі стіни, зверненої до моря, були ворота, що вели до пристані. З протилежної сторони знаходилися інші ворота, що виходили у форштадт, або власне місто. Головна вулиця фортеці з'єднувала північні й південні ворота. Форштадт мав трохи перекручене радіально-кільцеве планування з центром біля кріпосних воріт. Широка трапеція міської території була також обнесена стіною. Антична водойма, облицьована кам'яними плитами, використовувався для господарських цілей. В місті було шість мусульманських мечетей і вірменська церква.
Подорож із Сибіру в Крим
Вдивляючись в історію тих років, увагу допитливого дослідника миттєво привертає той факт, що минуло більше трьох століть, перш ніж доля Таманського півострова знову зацікавила більшість істориків. І це означає, що ніяких значних подій в цей не такий вже віддалений період життя східного берега Босфору Кіммерійського просто не відбувалося. Очевидно, турецькі гарнізони почували себе господарями становища, підтримували відносини з населенням навколишніх земель, переважно з кочівниками-ногайцями і, трохи південніше - з адигами, не приймаючи особливої участі в локальних конфліктах місцевих племен.
Єдиним великим пам'ятником часів панування Османської імперії в Тамані залишається унікальна споруда, що отримала назву «Турецький фонтан». Точна дата його будівництва невідома, однак його вік у будь-якому випадку перевищує 300 років. Але справа не тільки в солідному віці. Важлива його будова. Це штучно створене джерело води. Довгий час для вчених залишався загадкою принцип його роботи. Звідки серед розпечених пісків з'являється вода? Звідки самі піски - зрозуміло, тому що джерело розташоване на дні пересохшого озера, що колись повне прісної води привабило античних мореплавців, які заснували тут Гермонассу. Тепер - це величезна піщана низина в самому центрі станиці Тамань, і на дні її - невеликий зелений оазис, де ховається «Турецький фонтан». Багато вважають, що це - артезіанська скважина, але ж ні! Турецькі майстри проклали в піску багатометрову систему керамічних труб, що сходяться до джерела. Можливо, труби збирають дощову воду, яка просочується крізь пісок? Схоже на правду, тим більше що після дощів джерело наповнюється набагато швидше. Але ж вода в ньому є практично завжди, навіть в найбільшу посуху. Як з'ясувалося, «Турецький фонтан» єдине на території Росії конденсаційне джерело. Труби, закопані глибоко в пісок, навіть в найспекотніші дні не нагріваються вище 20 градусів за Цельсієм. Тим часом, вологе морське повітря приносить на берег воду у вигляді пари, яка всмоктуються піском, і конденсується потім у трубах, виготовлених гончарним методом. Виходить, що коли люди п'ють цю воду, то п'ють вони справжню «підземну росу». Треба сказати, що цим древнім, проте цілком надійним методом активно (але за розкладом!) користуються жителі сучасної Тамані, коли в станиці відключається водопровід.
Проте, вже кілька років істориками, археологами і місцевою владою обговорюється питання про розбір системи водопостачання «Турецького фонтану» з метою його вивчення і реконструкції - все частішими стали випадки, коли вода в джерелі якийсь час відсутня. Можливо, що деякі з труб продірявилися, або засмітилися. Поки питання не вирішене - мало хто впевнений, що після розбору системи її працездатність вдасться відновити. Адже це далеко не перший секрет древніх майстрів, який нам не відомий.
В цей час сюди стікаються багато відпочиваючих з усієї Росії. Місцеве населення в основному - кубанські козаки, працьовитий народ і хранителі своїх традицій. До нас, мусульман, козаки ставилися добре.
Ця поїздка виявилася дуже цікавою для нас як мусульман, тому що ці землі історично тісно пов'язані з ісламською культурою. В роки войовничого атеїзму Крим асоціювався винятково з відпочинком, санаторіями і пляжами. Сьогодні відбувається поступове відродження духовності, моральності і традицій, та повернення корінного населення на свою історичну батьківщину.
____________
* Кючук-Кайнарджійський мир був укладений між Росією і Туреччиною в результаті російсько-турецької війни, яка почалася в 1768 році. Цей договір був укладений на фронті війни в болгарському селі Кючук-Кайнарджі.
**Під «азіатською» стороною Чорного і Азовського морів автор має на увазі їхні східні береги, тобто в цьому випадку Північний Кавказ. За даними стародавньої географії границя між Європою і Азією проходила по Керченській протоці, Азовському морю, нижньому Дону і по Волзі до Уралу. Тому Таманський півострів і Кубань, що входили до складу Кримського ханства, вважалися частиною Азії.
За матеріалами Сайту кримської молоді
Наша скромна делегація з далекого Сибіру в складі Равшана Темурова, керівника духовного управління мусульман Кемеровської області, і Салавата Кучумова, керівника Кемеровської регіональної громадської організації «Здорове життя» і, власне, автора цих рядків, в першу чергу цікавилася життям мусульманської громади Криму. Але перед тим як почати ділитися своїми враженнями про життя місцевих мусульман, дозволимо собі зробити невеликий історичний відступ.
До приєднання цих земель наприкінці 18 століття до Росії на їхній території розташовувалося Кримське ханство. От як описує його німецький дослідник і мандрівник Тунманн у своїй книзі «Кримське ханство» (переклад з німецького видання 1784 р. Н.Л. Эрнста и С.Л.Белявского):
«Крымский хан со времени заключения Кючук-Кайнарджийского мира* 10/21 июля 1774г. владеет как независимым государством рядом обширных стран как на европейской, так и на азиатской стороне** Черного и Азовского морей. Основную ее область составляет Крымский полуостров, где хан обыкновенно имеет свою резиденцию (м. Бахчисарай – від автора). Эта область по своему благоприятному положению, своей большой населенности, по своей обработанности, производимым в ней продуктам, многочисленности городов и культуре своих жителей является более важной, чем все другие владения хана. В Европе, кроме того, ему принадлежат: Восточный Ногай между р. Бердой и Днепром, Едисан, или Западный Ногай, между Бугом и Днестром и большая часть Бесарабии, или Буджака, между Днестром и Дунаем. В Азии он владеет Кубанью по обе стороны реки Кубани». За словами того ж автора основну частину жителів становлять кримські татари, які сповідують іслам. Вони добропорядні, чесні, надзвичайно гостинні до всіх незалежно від віросповідання. Християнам та іудеям вони надають багато релігійних свобод.
Після завоювання цих земель Катериною II почалося поступове витиснення мусульман із Криму, що закінчилося повною депортацією кримсько-татарського народу в 1944 році. Якщо до приєднання до Росії на півострові знаходилося близько 1530 мечетей і десятки медресе, то до 1917 року залишилося 729 мечетей, а після депортації влади робили все можливе, щоб не залишилося й слідів мусульманської присутності в Криму. Дивом залишився тільки ханський палац у Бахчисараї, що був перетворений на музейний комплекс. Лише на початку 1990-х років, після тривалої боротьби за свої національні права почалася репатріація кримських татар до Криму. Сьогодні в Криму налічується більше 240 тис. татар. Загальне ж населення Криму на 1 червня 2007 р. становить, за даними «Кримської газети» за 9.08.07 р. № 142, 1 млн. 971 700 чоловік. Крим, як і Україна в цілому, переживає демографічну кризу: населення продовжує скорочуватися, дітей стає все менше, старих все більше. На тлі цього демографічного спаду мусульманське населення Криму може зіграти важливу роль у рішенні цієї проблеми.
Мусульманське відродження в Криму почалося в 1989 році. Першим його подвижником був Сейт-Джаліль Ібрагімов. В 1991 році відновлюється Духовне управління мусульман Криму, першим керівником якого став Ібрагімов і залишався ним до 1996 року. Він вів незалежну політику у відносинах з Меджлісом кримсько-татарського народу. В цей час муфтій Криму Хаджі Емралі Аблаєв працює разом з Меджлісом. Крім муфтіяту на півострові працюють і інші організації. Відкрито офіс у Сімферополі Міжобласної асоціації громадських організацій «Арраід», яка проводить роботу з усіма шарами населення Криму. Проводяться дитячі табори, семінари, організуються курси як з ісламу, так і з вивчення мов, відкритий інтернет-клуб і працюють тренажерні зали. В одному з будинків планується відкрити мечеть та дошкільний заклад для малят.
На зорі мусульманського відродження в єдиній центральній мечеті міста Сімферополя збиралося до 10 чоловік. Сьогодні в цьому місті крім соборної мечеті, існує близько 9 квартальних мечетей, які повністю заповнюються на п'ятничну молитву. Мечеті є й в інших містах півострова, таких як Алушта і Ялта. Наприклад, у Ялті повернуто мусульманам будівлю колишнього медресе, побудованого в 19 столітті. А мусульманська громада «Алушта» випускає з 2005 року всекримську громадсько-політичну газету «Відродження».
Подорож із Сибіру в Крим
Кримським татарам, що повертаються на свою історичну батьківщину, доводиться буквально відвойовувати землі для компактного проживання. Влади всіляко перешкоджають виділенню землі, що приводить до самозахоплень з боку кримських татар. Особливо помітні «самозахоплення» в глибині материка. Як пише сайт кримської молоді Aq.Media: «Боротьба кримської влади з поселеннями кримських татар починає набувати силового характеру. Представники кримських татар - учасники «галявин протесту» - заявили про те, що в м. Судаку під час примусового зносу будов правоохоронці побили і затримали декількох пікетників, протестуючих проти зносу будинків.
Очевидець інциденту Назім Сафаров повідомив про те, що знос будов проводився під наглядом міліції і внутрішніх військ. Бульдозером були зруйновані кілька маленьких будиночків, потім приступили до зносу будинку літнього кримського татарина. «Бульдозерист вийшов з бульдозера, сказав, що не буде зносити цей будинок. Тоді в бульдозер сіли двоє представників правоохоронних органів і почали знос будинку», - заявив Сафаров. Після цього, за його даними, виникла бійка, «міліціонери побили і затримали» декількох кримськотатарських пікетників, у тому числі й хазяїна будинку.
Нагадаємо, що рано вранці 24 липня більше 200 міліціонерів брали участь в операції зі зносу селища Нижньої Доліни, жителів якої правоохоронці вважають «самозагарбниками». За словами начальника Центру громадських зв'язків кримського головкому міліції Олександра Домбровського, в такий спосіб Державна виконавча служба виконала рішення суду про звільнення самовільно зайнятої ділянки. За словами Домбровського, ділянка площею близько 0,6 га раніше була виділена міськрадою Судака під будівництво спортмайданчика, однак його зайняли кримські татари, які звели тут 10 кам'яних будинків. 4 липня 2007 року мала місце перша спроба звільнення території, однак вона виявилася невдалою. Самі жителі селища повідомляють, що знають про плани зведення «будмайданчика». За їхніми словами, насправді мова йде про величезний аквапарк. Після цього, 13 липня 2007 року в Судаку пройшли масові хвилювання, які закінчилися розгоном пікетників і зіткненнями з міліцією. Відзначимо, що колишній начальник кримської міліції, нині постійний представник президента України в Криму, Володимир Хоменко категорично виступав проти силового зносу самозахоплень».
На сьогоднішній день мусульманам вдалося повернути «Ханський палац» в історичному комплексі та ханську мечеть в Бахчисараї, що збереглася в первозданному вигляді з часів Кримського ханства. В ній проводяться п'ятничні намази...
На дорозі між Бахчисараєм і Чіфут-Кале розташоване невеличке кафе - «Караван сарай - «Салачик». Раніше його хазяї торгували спиртним, думаючи, як і багато торговців, що без алкогольних напоїв вони не зможуть вести свій бізнес у курортній зоні. Однак, ставши щирими мусульманами, вони вилили весь спиртовмісний товар і зробили своє кафе безалкогольним. Сьогодні цей заклад користується великою популярністю серед іноземців за свій неповторний національний колорит, недороге і смачне меню. Якщо хто буде в цих краях, радимо відвідати - не пошкодуєте.
Втішно, що цього року національне свято сабантуй, проведене Кримською республіканською асоціацією татар Поволжя «Идель», пройшов без спиртного, а його лідер відвідує п'ятничні намази.
Перетнувши Керченську протоку на поромі, ми попадаємо на Кубань на Таманський півострів. У хазарський період він одержав назву Томаторхан (Таматарха), з чого росіяни зробили Тьмутаракань.
В часи Османської держави турки побудували тут досить потужну фортецю під назвою Хункала. Вона знаходилася на березі моря в центрі сучасної Тамані. Фортеця була оточена могутньою кам'яною стіною з вежами. Дві цитаделі розміщувалися в протилежних кутах. В центрі стіни, зверненої до моря, були ворота, що вели до пристані. З протилежної сторони знаходилися інші ворота, що виходили у форштадт, або власне місто. Головна вулиця фортеці з'єднувала північні й південні ворота. Форштадт мав трохи перекручене радіально-кільцеве планування з центром біля кріпосних воріт. Широка трапеція міської території була також обнесена стіною. Антична водойма, облицьована кам'яними плитами, використовувався для господарських цілей. В місті було шість мусульманських мечетей і вірменська церква.
Подорож із Сибіру в Крим
Вдивляючись в історію тих років, увагу допитливого дослідника миттєво привертає той факт, що минуло більше трьох століть, перш ніж доля Таманського півострова знову зацікавила більшість істориків. І це означає, що ніяких значних подій в цей не такий вже віддалений період життя східного берега Босфору Кіммерійського просто не відбувалося. Очевидно, турецькі гарнізони почували себе господарями становища, підтримували відносини з населенням навколишніх земель, переважно з кочівниками-ногайцями і, трохи південніше - з адигами, не приймаючи особливої участі в локальних конфліктах місцевих племен.
Єдиним великим пам'ятником часів панування Османської імперії в Тамані залишається унікальна споруда, що отримала назву «Турецький фонтан». Точна дата його будівництва невідома, однак його вік у будь-якому випадку перевищує 300 років. Але справа не тільки в солідному віці. Важлива його будова. Це штучно створене джерело води. Довгий час для вчених залишався загадкою принцип його роботи. Звідки серед розпечених пісків з'являється вода? Звідки самі піски - зрозуміло, тому що джерело розташоване на дні пересохшого озера, що колись повне прісної води привабило античних мореплавців, які заснували тут Гермонассу. Тепер - це величезна піщана низина в самому центрі станиці Тамань, і на дні її - невеликий зелений оазис, де ховається «Турецький фонтан». Багато вважають, що це - артезіанська скважина, але ж ні! Турецькі майстри проклали в піску багатометрову систему керамічних труб, що сходяться до джерела. Можливо, труби збирають дощову воду, яка просочується крізь пісок? Схоже на правду, тим більше що після дощів джерело наповнюється набагато швидше. Але ж вода в ньому є практично завжди, навіть в найбільшу посуху. Як з'ясувалося, «Турецький фонтан» єдине на території Росії конденсаційне джерело. Труби, закопані глибоко в пісок, навіть в найспекотніші дні не нагріваються вище 20 градусів за Цельсієм. Тим часом, вологе морське повітря приносить на берег воду у вигляді пари, яка всмоктуються піском, і конденсується потім у трубах, виготовлених гончарним методом. Виходить, що коли люди п'ють цю воду, то п'ють вони справжню «підземну росу». Треба сказати, що цим древнім, проте цілком надійним методом активно (але за розкладом!) користуються жителі сучасної Тамані, коли в станиці відключається водопровід.
Проте, вже кілька років істориками, археологами і місцевою владою обговорюється питання про розбір системи водопостачання «Турецького фонтану» з метою його вивчення і реконструкції - все частішими стали випадки, коли вода в джерелі якийсь час відсутня. Можливо, що деякі з труб продірявилися, або засмітилися. Поки питання не вирішене - мало хто впевнений, що після розбору системи її працездатність вдасться відновити. Адже це далеко не перший секрет древніх майстрів, який нам не відомий.
В цей час сюди стікаються багато відпочиваючих з усієї Росії. Місцеве населення в основному - кубанські козаки, працьовитий народ і хранителі своїх традицій. До нас, мусульман, козаки ставилися добре.
Ця поїздка виявилася дуже цікавою для нас як мусульман, тому що ці землі історично тісно пов'язані з ісламською культурою. В роки войовничого атеїзму Крим асоціювався винятково з відпочинком, санаторіями і пляжами. Сьогодні відбувається поступове відродження духовності, моральності і традицій, та повернення корінного населення на свою історичну батьківщину.
____________
* Кючук-Кайнарджійський мир був укладений між Росією і Туреччиною в результаті російсько-турецької війни, яка почалася в 1768 році. Цей договір був укладений на фронті війни в болгарському селі Кючук-Кайнарджі.
**Під «азіатською» стороною Чорного і Азовського морів автор має на увазі їхні східні береги, тобто в цьому випадку Північний Кавказ. За даними стародавньої географії границя між Європою і Азією проходила по Керченській протоці, Азовському морю, нижньому Дону і по Волзі до Уралу. Тому Таманський півострів і Кубань, що входили до складу Кримського ханства, вважалися частиною Азії.
За матеріалами Сайту кримської молоді